Падіння на горищі дачі.

На дачі чоловік вирішив залізти на горище дачі в вісімдесяти кілометрах від Києва, щоб взяти там зі старих запасів світильник і щось там ще. Дача була старою, і коли він її будував, був молодим і худим, тому лаз на горище зробив дуже маленького розміру. А тепер йому сімдесят два роки, вага він набрав приблизно сто сорок кілограмів і має величезний живіт.

А тепер уявіть собі як він залазив по принесеної з вулиці сходах, як просувався в лаз, ось він нарешті на горищі, на вулиці зима і мороз, над ним залізний дах, а під ногами товстий шар пилу, накопичена за довгі роки не потрібна побутова техніка та інший непотріб. Електричного освітлення на горищі немає тому йому довелося взяти ліхтарик, таким чином, він лазить по промерзлому горищі сильно нахиляючись, щоб не вдариться об дах, чіпляючись ногами за непотріб. Звичайно, він дуже сильно впав і відчув сильний біль у правій нозі, встати більше не міг.

Родичі викликали швидку допомогу, яка приїхала з районного центру через кілька дуже довгих годин у зв’язку з великою кількістю викликів. Природно вони дуже поспішали на виклик і їхали з сиреною.

У машині приїхали троє – водій пенсійного віку з купою болячок, медсестра у віці, що перевищує вік водія і фельдшер – молода і струнка дівчина. На горище піднялася тільки фельдшер, тому що сходи і лаз були абсолютно нездоланними перешкодами для медсестри.

До приїзду швидкої хворий дуже замерз, тому його закутали ковдрами. Фельдшер зрушила ковдри і по положенню ноги відразу зрозуміла, що у пацієнта перелом в районі шийки стегнової кістки зі значним зміщенням, такі переломи зростаються і необхідна складна операція із заміни тазостегнового суглоба.

Спустити хворого з горища в його стані і з його вагою було абсолютно неможливо силами бригади і навіть зі сторонньою допомогою.

Фельдшер зробила знеболюючий і заспокійливий уколи пацієнту, вирівняла ногу, прив’язала до неї шину зроблену з дощечки і бинта, порекомендувала покласти на теплий матрац, поставити на горищі обігрівач і настільну лампу для хворого, а коли перелом зростеться, то він зможе сам злізти з горища.

Що могла зробити в цьому випадку бригада? Нічого!

Родичі вирішили зателефонувати в МНС, набрали 101 і зв’язалися з місцевою пожежною частиною – підрозділом МНС (так працює комутатор). Черговий оператор їх вислухав і пішов консультуватися з начальством. Приблизно через хвилин п’ятнадцять він передзвонив і сказав, що вони можуть допомогти, надіславши підйомний кран і пожежну машину з пожежниками. Хворого вони покладуть на носилки, за допомогою підйомного крана піднімуть над будинком і опустять на вулицю. Все дуже просто, але для роботи підйомного крана потрібно багато місця і тому родичі повинні перед будинком самі прибрати паркани та інші будівлі, видалити заважають дерева і розібрати дах будинку, після чого можна зробити виклик, але так як це не пожежа, то чекати доведеться години три чотири. Все б нічого, але розібрати дах будинку посеред зими в сніг і мороз.

Тоді родичі подзвонили в МНС Києва, щоб поскаржитися, там їх теж вислухали і дали телефон служби перевезення хворих в Києві.

Подзвонили в перевезення зі сльозами в голосі і малої надією в голосі. Диспетчер уважно вислухав і дав команду приготувати збільшену бригаду з лікарем травматологом і інструктором висотником з мотузками і гірським обладнанням. Для спуску додатково взяли спеціальні носилки, вакуумну шину і вакуумний матрац для фіксації потерпілого і електропилку для розширення лазу. Виїхали, коли бригада була повністю укомплектована, хвилин через двадцять після прийняття виклику.

Прибувши на місце кожен зайнявся своєю роботою – готували пацієнта, знеболювали, накладали вакуумну шину, перекладали на носилки, ретельно фіксували спеціальними стяжними ременями, готували обладнання для спуску. В цей час розширювали лаз, звільняли проходи для перенесення хворого по дому. У зв’язку зі складним розташуванням коридорів було прийнято рішення виносити хворого з першого поверху на подвір’я не через двері, а через вікно коридору.

Коли було все готово, без проблем і безпечно спустили хворого через лаз за допомогою лебідки підстраховуючи вручну, винесли на подвір’я, пронесли метрів шістдесят навколо будинку і до вулиці де помістили в теплий, готовий негайно їхати медичний автомобіль для перевезення важких хворих. У шляху зв’язалися з приватною медичною клінікою, яка люб’язно погодилася без зволікання прийняти хворого і після підготовки його зробити операцію.

Підсумки:

Хворого спустили і донесли до машини для перевезення важких хворих безболісно і безпечно.

Перевезення хворого до Києва проводилася максимально акуратно.        Хворий виявився в клініці в день отримання травми.

На дачі зроблений зручний лаз на горище, який потрібно лише красиво оформити.


 

Страшна помста хворого  

Київ, років десять тому.

Дуже інтелігентна сім’я ретельно підготувала хворого для перевезення на госпіталізацію в лікарню адже він їде перший раз в незнайоме місце і повинен виглядати відповідно до свого становища в суспільстві і високого статусу! Хворий був лежачий, з проблемою в грудному відділі хребта.

Родичі, добре продумавши кожну дрібницю його зовнішнього вигляду, наділи на нього нові і якісно випрасувані білу сорочку і темний підібраний зі смаком краватка, чорні штани з ідеальною стрілочкою, чорну жилетку, чорний піджак і чорні лаковані туфлі. Загалом, це була ідеальна картинка. Приїхала бригада і згідно етикету пішли відкривати двері родичі з доглядальницею і прислугою. Поки в дверях відбувалась зустріч бригади, одягання її в бахіли і в халати хворий, перемагаючи біль, зумів дотягнутися до аркуша паперу, що лежав на журнальному столику поруч з диваном, згорнув його в трубочку і поставив вертикально як свічку в складених на грудях руках. Якщо врахувати що на столику біля ліжка стояла ваза з величезним букетом квітів то ілюзія була повною.        Першими на порозі кімнати з хворим, в замішанні, зупинилася служниця і бригада, а родичі намагалися між їх головами розглянути, що призвело їх у замішання. Коли ж все, нарешті, змогли увійти в кімнату, хворий перемагаючи біль почав сміятися від настільки вдалою свого жарту.

Що було далі описати без сміху неможливо.

Коли всі заспокоїлися, почалася стандартна процедура підготовки хворого до перевезення і доставка його до лікувального закладу в палату інтенсивної терапії, де його відразу роздягли догола і наділи стандартний памперс.       

Дуже просимо не мучити хворого перед перевезенням нікому не потрібним одяганням зайвого одягу.


 

Чорний грот

Я нічого не маю проти релігії та сам навіть трохи віруючий.

Замовили перевезення хворого на рентген із Печерської Лаври до однієї з київських клінік. Ситуація, на перший погляд, стандартна. Бригада прибула в келію, де лежав хворий, переглянули старі його рентгенівські знімки, на яких був класичний перелом шийки стегна і з урахуванням віку хворого (79 років), цей перелом не зростеться і без операції із заміни суглоба тазостегнового проблема ніяк не усунеться. Далі приступили до огляду хворого, ним виявився священик, який обіймає значну посаду в монастирі. Було видно якісний догляд – хворий був чистий, ліжко було ідеально чистим і випрасуваним. Священик лежав на боці, а ноги притиснуті до живота і зігнуті в колінах.

При першому ж погляді стало ясно, що хворий проблемний, тому що останні два з половиною місяці він лежав, не розгинаючись у положенні, при якому йому було комфортно. Перевезення хворого в такому положенні завжди представляє певні, але цілком вирішувані складності, але шинувати і фіксувати належним чином, як правило, не вдається.

Переклали хворого на каталку для лежачих хворих, закутали, зафіксували та закотили в автомобіль медичної допомоги. Транспортування до клініки та рентгену кабінету пройшло стандартно, пацієнт залишився задоволений. Благополучно переклали на стіл рентген апарату.

Прийшов лікар провести огляд, визначити область зйомки і становище хворого.

Покласти нещасного священика на спину з равликового становища було непростим завданням, а розігнути ноги, скільки лікар з персоналом не намагався, так і не змогли. Пацієнт кректав, ойкав, іноді кричав від болю, дуже обурювався, ображав лікаря та вимагав, щоб прийшов професор.

За цей час біля рентгену кабінету утворилася чимала черга хворих. Через деякий час прийшов професор, оглянув хворого. Результат огляду був далеко невтішний тому що контрактури (втрата рухливості суглобів внаслідок тривалого нерухомого стану кінцівки) вразили всі суглоби і відбулася атрофія м’язів настільки, що розігнути хворого для того, щоб зробити рентген було просто нереально. В результаті зробити рентген так і не вдалося, тому що за такого положення рентгенівські знімки не вийшли взагалі, було прийнято рішення везти назад. Пацієнта переклали з рентгенівського столу на каталку, завантажили в машину, повезли до Києво-Печерської Лаври, де переклали на його ліжко у келії.

Після того як переклали священика черниця сказала, що все це зовсім не треба було робити, бо якби його віднесли в Чорний Грот на одну ніч відбулося б диво і хворий вийшов би звідти своїми ногами.

Лікар бригади порадив звернутися до реабілітолога і додав, що в цьому випадку лікувати їм потрібно не перелом, а голови.


Шафа в комуналці.

Уявіть собі старий дореволюційний будинок, в якому жили дуже багаті люди, квартири після революції були розділені на окремі кімнатки і утворені так звані комунальні квартири – один загальний коридор і в кожній кімнаті живе окрема родина. На сьогоднішній день такі квартири ще трапляються.

І ось приїхала бригада забирати хворого з переломом стегнової кістки, дуже огрядного. Все б добре, але в коридорі прямо навпроти цієї кімнати, в якій лежить хворий, стоїть величезна і непідйомна дореволюційна шафа, в ній зберігається всякий мотлох, який вже не використовується дуже багато років і служить він коморою для непотрібних речей, які ніколи не будуть використані. Повз неї люди звикли проходити боком через дуже вузький прохід.

Тепер потрібно винести хворого лежачи, але ця шафа не дозволяє винести хворого, ні за яких обставин, посунути його так само неможливо, тому що в цьому ж коридорі стоять ще велосипеди, висить балія, стоїть інші дрібні меблі, все дуже сильно захаращене. Шафа зрушувати нереально, тому єдиний варіант вирішити питання з цією шафою лише одним способом розібравши її на дошки та винести на вулицю. Але для ухвалення такого складного рішення потрібно зібрати всіх мешканців цієї комунальної квартири і вони всі мають дати добро на те, щоб шафу розібрали. Ось тут з’ясовується, що шафу розбирати і рухати не можна, так було заповідано ще сто років тому, тому вона стала за цей час просто священною.

Мешканці довго чіплялися і вмовляли один одного, зрештою, вирішили шафу розібрати. Вони почали виймати з шафи речі, які там лежали, переглядати їх, потім дружно прийняли рішення, що все це нікому непотрібне мотлох і його потрібно винести на вулицю. Звичайно, це героїчний вчинок з їхнього боку. Коли ж мешканці почали розбирати саму шафу за допомогою сокири та якихось молотків і коли вона почала розпадатися на дошки з неї випало щось загорнуте і в акуратну шовкову ганчірочку. Коли ж мешканці розгорнули ганчірочку почулися здивовані вигуки та зітхання, у ганчірочці виявилася велика золота прикраса захована, можливо, ще в революцію. Не виключено, що саме ця прикраса була підставою того, що не можна було чіпати цю шафу як велику реліквію.

Дуже важко було їм прийняти рішення кому ж можна довірити на зберігання цю прикрасу, але врешті-решт його поклали в кімнаті у однієї з стареньких і стали з обережністю і дуже ретельно розбирати шафу далі в надії знайти щось ще, але, на жаль, розібравши всю шафу більше нічого цікавого не знайшли. Дошки винесли надвір звільнивши прохід. Після того, як вони все це закінчили хворого, вдалося винести з квартири і відвезти до лікарні.


 

Історія перевезень хворих в Києві

Медичні анекдоти

Медичні носилки, типи і застосування

Основні правила переноски на ношах.

Медичний транспорт.

Транспортування хворих. Основні правила

Медичне обслуговування заходів в Києві.